Марта на Церері (книга четверта)

proza

Зміст:
1 - глава несумісна з перебігом життєво важливих процесів
2 - пекельна глава
3 - глава аметафізична
4 - глава поза часом
5 - глава проміжна межи попередньою і наступною
6 - глава, в якій Марта зустрічає себе саму
7 - глава, в якій Марта застусовує Ключ
8 - глава, якої, можливо, взаправду і не було
9 - глава про неминучість
0 - глава, котра не буде дописана ніколи



глава несумісна з перебігом життєво важливих процесів

...Карти, задаючи координати, лягають своєю чергою... ...вісімка бубен, валет чирв, кроль пік; пятірка чирв, дама хрест, трійка бубен; туз пік, шістка хрест, дама бубен...
(глави осьма-девята книги третьої Мартіанського циклу)

Зізнаюсь - ня ніколи не практикував трансгалактичних мандрів, навіть в тім часі, коли уік-енд на Місяці став річчю на лише звичною, а й модньою, - ня утримався од цієї зваби; натомість, з неабияким запалом, зав‘ше відгукуюсь на тур-пропозицію в рамцях старенької Европи, і Балкан зокрема, також не даю себе довго вмовляти у подорож до субтропіків (як то Цейлон чи Домініка); - як бач‘те – мені до вподоби місця максимально придатні для життя. Нескажу, же гет не розумію дослідницького запалу (ніде правди діти - я полюбляю екстрім), проте же би м ризикнути життям заради статусу першопроходця малодослідженої планети, - сего позбавте. Однак, далеко не всі поціновують комфорт так як я,.. і хто-зна – можливо, воно й на краще, принайми, ня вбачаю у тім мінімальний сенс, зокрема, саме наявности непоборної жаги обсервації в окремо виокремленої шляхетної панни, чиє імя винесено в заголовну частину сеї книги, мимоволі, завдячуєте Ви цим чтивом.
Власне, оповідка, подана нище, є продовженням, чи то радше, втаємниченим до часу кавалком, історії отримання Галицькою кольонією „Марс” статусу герцогства Сардинецького... Дотепер ширшому загалу було невідомо про те, що та сама гісторична мандрівка Марти Сардинець-Монцеррелі на обмежувалась четвертою планетою солярної сестеми, айбо, на певнім етапі, же свідомо був замовчаний в хроніках та инших джерелах, протікала (усе бо живе - текуче за визначенням) і на найбільшій з малих планет – астероїді знаному під йменням Церера (Керера)!.. Саме на цю камяну брилу занесло Марту в тім часі коли Їх Світлість спробували повернутись домів і до того менту коли Артефакт було знищено, власне знищено було два Арефакти, айбо про все по порядку...

пекельна глава

...маю за честь, повідомити Вам, же в трансгалактичних мандрах, несумісних з перебігом життєво важливих процесів, здоровю Їх Милости баронесси Винників і герцогині Марсу Сардинець Марті не було завдано анінайменшої шкоди.
(глава десята книги третьої Мартіанського циклу)

Підозрюю, усі Ваші уявлення про пекло і близько не відповідають дійсности... Чи знаєте Ви, скажімо, що до пекла немає дверей, - приречені на пекельні муки потрафляють туди падаючи нізвідки вниз головою, і в падінні сім наражаються на надтонку павутину, котра розтинає плоть, і птаство тамтешнє поїдає її, вибльовуючи зїджене, одразу ж по тім плоть зрощується знову, щоб бути розсіченою заново,.. коли ж новоприбулі досягають прірви, то потрафляють в море нечистот, же кишить червами, і черви ті голкоподібним ротом своїм пронизують тіло до кісток,.. рятуючись од них, нещасні повзуть на залізні дерева всіяні гострими лезами, і коли лізуть по деревах, гостре листя опада, розтинаючи тіла, а птаство, тим часом, викльовує очи,.. осліплені і зранені, нечистивці біжать навмання гет і потрафляють в місцину, де по коліна грузнуть в палаючім вугіллі, їх обпалені шкіра, кров і мясо відростають щоразу, коли вони піднімають ногу, і на наступнім кроці спалюються знову...
Довгий шлях до вязниці настільки нестерпний, же автор не насмілиться продовжити подальший опис страждань приречених до вічної муки, однак доречним буде вказати, же шлях той є лише прелюдією до того, що очікує грішників по прибутті...
Волею провидіння Марта оминула вищезгадане, втрафивши одразу в приймальню Газди потойбіччя; - страшно й уявити, що було б, якби лягла не та карта...

глава аметафізична

Ніколи, за жодних умов, Марта не втрачає почуття реальности. Навіть, будучи в трансцендентних станах, Марта не втрачає почуття реальности. А коли це все ж таки трафляється, беруся стверджувати напевне, - реальність геть іллюзорна і такою не є...
(глава друга книги третьої Мартіанського циклу)

Якщо Вам коли доводилось стрічати Диявола, то автору напевне же не слід описувати його. Правдиво, - старашенно не люблю розвінчувати хибні уявлення про Сатануеля, як про потворного виблюдка, обділеного Божою природою, чи, як то Вам більше до вподоби, Богом, чи природою (препрошу за незумисну тавтологію). В реальности бо Сатана дужж‘е гречний і статечний пан, щоправда не без ганджу, проте, дозболим собі, на часі, оминути сей дискурс.
...отож, ми полишили Марту в приймальні пекельного Газди, куди і повертаємось...
Насамперід, зауважимо, же Марту тут чекали!,.. юний смарагдовий біс, котрий в тім часі був секретарем-референтом вищезгаданого пана, одразу ж по зяві Їх Світлости, манірно вигнувши хвіст, закрутився навколо новоспеченої графині, в усіякий спосіб намагаючмсь догодити і розважити гостю. Оминувши лестощі і инші вияви прихильности Пека, простежемо внутрішній стан нашої героїні.
Слід визнати, же Марта більш ніж поблажливо поставилась до чорта, і не тому, що застерегла за собою схильність до демонізму, чи якийсь з инших -ізмів, а тому, що в емоційних відрухах переважила звичайова шляхетність. Втомлена, і ще під враженням нещодавніх марсіанськіх подій, Марта, не без насолоди, дозволила собі насолодитись Пековою гостинністю, при тім не втрачаючи пильність і певну пересторогу щодо істинної природи співбесідника...
А що вже той догоджав як міг, то Марта дещицю піддалась звабі релаксації, а надто коли Пек почастував її сиром...
-Вас чекають Господар, - врочисто промовив Пек, вигнувшись в пояс, і прочинивши двері до упокою своєго пана...

глава поза часом

Вчені й дотепер сперечаються про розміри нашої метагалактики, намагаючись осягнути неможливе. Сей дискурс, позбавлений рацінального тігле, є їх гарантованим заробітком.
(глава десята книги третьої Мартіанського циклу)

...-Ваш Світлосте, нарешті! Нарешті ня маю таку приємність!..
-Вам щось потрібно од мене?..Будьте відверті, просто спробуйте сказати правду! Так буде краще.
-...Гаразд. Не подумайте лише, же ня мав намір окрутити Вас. Справа в тім, що ми з Вами змушені допомогти один одному,- Ви ж бо хочете повернутись додому, а мені, в свою чергу, конечно необхідна єдна річ, котра належать Вам...
-Я не торгую душею.
-...Що Ви, звісно ж ні, як можливо торгувати тим, чого немає? Хоча, - це в людській природі, але - не думаю, що подібна характеристика дотична ВашСвітлости. ...Річ в иншім,- мені потрібен Ключ, натомість ня гарантую, же наступної ж миті по тім, як оддасте Його, Ви опинитесь домів.
-Се дуже зваблива пропозиція, однак мені потрібен час, щоб обдумати її.
-Час? Хе-хе... Скільки завгодно, моя люба, скільки завгодно... Проте, буду відвертим, тут немає часу, в моїй оселі не віднайшлося місця для такої ефимерної речі. Хіба ж Ви не знали?- буття в пекельному світі трива поза часом! ...Проте, геть метафізику; і, допоки Ви обдумуєте мою пропозицію, Пек проведе Вам ескурсію по поцейбіччю. Я ж, допоки, покину Вас,- справи, дуже багато справ накопичилось,- не знаю й як розгрібти усе до Судного Дня...

глава проміжна межи попередньою і наступною

...здоровий глузд,.. що до здорового глузду, то він був, напевне же був, мусив бути, от тільки де і з ким?,.. та Біг із ним.
(глава одинадцята книги третьої Мартіанського циклу)

Автор знову ж таки, дозволить собі упустити загравання Пека до того менту, коли на прохання Їх Світлости, Марті була надана можливість здійснити моціон наодинці, і аж до того часу, коли, неспішно шпацеруючи пеклом, вона, раптом, надибала Високого Блондина.
-Флуц?!
-Мрт?!
-Що ти робиш тут?
-Жую смолу!
-Смачного! Тобто,.. мені дуже прикро і шкода, але,.. чи можу я чимось допогти тобі?
-Допоможи собі.
-Як це розуміти?
-Не віддавай Ключ!
-Але як, - якщо я не зроблю цього, Сатана просто одбере Його силоміць?
-Він не зможе. Передти Ключ можливо лише по добрій волі, не инкше. Допоки ‘ртеф‘кт в тебе – ти в безпеці...
-Вас чекають Господар, - промовив Пек, котрий узявся невідомо звідки...

глава, в якій Марта зустрічає саму себе

Я міг би розповісти Вам про Марту багато чого, тобто нічого.
(глава друга книги третьої Мартіанського циклу)

-Пані Марта,.. Ви обдумали мою пропозицію?
-Так.
-Тобто, так?
-Тобто, ні!
-Категоричне і остаточне?
-Абсолютно.
-Шкода,.. а я саме хотів зазнайомити Вас із своїм сином,.. але, позаяк Ви не пристаєте на оборудку, се не видається можливим... Що ж, натомість, коли так, зазнайомлю Вас з Вами ж...
Холод пройняв Марту до самого нутра коли вона переочила саму себе, але зі скляними очима. В руці двійника був меч, вістря якого націлене на Їх Світлість...

глава, в якій Марта застусовує Ключ

„...свідомий свого кінця, блгю прийняти друнок сей,.. бо одкрилсь мені воля бож, же обрнецею Ви є,.. котрій нлежить утримувти Ключ,.. і розпізнти Йо, коли прийде Він в остннім чсі...”...
(глава сьома книги третьої Мартіанського циклу)

-Ти хочеш вбити мене?
-Щоб отримати життя, якого в мене немає, але є в тебе. Не вбивши тебе , я не зможу зрозуміти цього слова.
-Ти не я.
-Се легко виправити!..
...Дозволити Антихристу змінити Божий задум? Цього Марта допустити не могла, але що вона могла вдіяти супроти Диявола?..
Лезо в руці двійника в півоберта з третьої позиції спрямовано в шийний вигін межи воронячою кісткою і четвертим хребцем,.. тієї ж миті Ключ в руках Марти зажеврів і спалахнув, обпаливши пальці, проте вона втримала його,.. а потім трапилось те, чого ЇхСвітлість сама од себе не очікували, - Марта зламала Ключ!,.. водначас з хрустом пошкодженого Артефакту, пролунав ласний звук входження металу в тіло...
-Чому, чому вона не чинила супротив? – вигук Сатануеля був останнім, що почула Марта.

глава, якої, можливо, взаправду і не було

...Сорок тактів павзи...
(глава пята книги третьої Мартіанського циклу)

-Чому, чому вона не чинила супротив? – вигук Сатануеля був останнім, що почула Марта, повертаючись до життя; - адже ті, хто помира у пеклі відроджуються по инший бік! І все б нічого, якби...
...якби наша героїня відродилась домів, натомість, місцина, де очуняла Марта, була схожа на ніщо, себто вона була ні на що не схожа, - така собі сяюча пустка, переповнена тишею...
-Де я? – подумала Марта про себе.
-В передпокої до Раю, але туди Вас я допоки що впустити не можу!
-Хто Ви?
-Симон.
-Марта.
-Я знаю.

глава про неминучість

...„Ми усі помирєм... Тк бог покрв мрсіян з те, же ми неслух обрнцю божому чинили.”
(глава пята книги третьої Мартіанського циклу)

-Що трафилось?
-Трафилось те, що мало статись. Ви знищили Артефакт!
-І що ж буде далі?
-Той з живих, хто кохає тя більше усіх инших, не пізнає упокою смерти, допоки Ключ не буде повернуто Хоронителям Артефакту.
-Хіба ж існує іще один Ключ?
-По цей бік свідомости немає нічого що було б одне. Усе в світах має дублікат.
-Де ж я маю шукати сей Артефакт? Та й... чи варто? Що поганого в житті вічнім? Зрештою бо людство завжди марило безсмертям!
-Наївна глупота!, - немає нічого осоружнішого вічности... Де ж віднайти Ключ, - не знаю, хоча... міт говорить, же Ключ од часу створення світу був переданий найстаршому з племен людських, і мав би передаватись через покоління до кінця часів, і коли Агнець Божий прийде, щоб чинити суд, Ключем тим одкрита буде Книга запечатана, написана всередині й назовні... Правда се, чи ні, однак тобі напевне не вдастся віднайти Ключ, - Артефакт ніколи не потрафля в одні руки двічі.
-Що ж я маю робити?
-У тебе залишились карти – повертайся домів.
-І ще одне...
-Хочеш знати на кого впало прокляття?
-Так.
- Запитай в свого серця...

глава, котра не буде дописана ніколи

...Марта рвала карту за картою, і коли розірвала останню – все трафилось саме так, як про те каже міт, все трафилось дуж`ж`е швидко...
(глава дванадцята книги третьої Мартіанського циклу)

Була субота, час післяобідньої кави (чи чаю)... Памятую, же я прийшов завчасно, аби м на самоті доконати наступне число газети, проте, усамітнитись не вийшло, хоча - не скажу, же був розчарований з того…
...Заледве я встиг зробити замовлення, як побачив Марту, що саме повернулась домів... І як Вам вже напевне відомо, саме за тієї суботньою кавою і випало мені почути з перших уст усю цю історію, котру й переповів Вам правдиво, не порушивши ані букви…

КІНЕЦЬ ЧЕТВЕРТОЇ КНИГИ
Dajan © 11.12.2005 - 11.01.2006


ПІСЛЯ НАПИСАНОГО:

Слід визнати, назва останньої глави книги четвертої Мартіанського циклу відповідає дійсности лише частково, адже таєна того дня певною мірою розкрита в книгах першій і другій – „Марта домів” та „Марта відсутня”. Відтак, застерігаємо читача од поспішних висновків, до часу ознайомлення з вступними частинами тетралогії.
Проте, завбачаючи (не-так-вже-й-важко-спрогнозовані) питання деяких вїдливих чиачок, поспішимо повідомити, же насправді події розгорталися гет не так, як вони про те можуть думати.
Та, так чи інак, однак, перші дві книги «Мартіанського циклу» були табуйовані для обсервування поспільством в звязку з викладеною в них інформацією, котра підпада під декрет «про нерозголошення державної таємниці». Згаданий твір, згідно Розказу Займовича Найвищого Крісла, не може видаватись та поширюватись до 18 серпня 2016 року.

Зринає напис: „Цирк!”…
...Займайте місця у портері та на балконах, вмощуйтесь позручніше, затамовуйте подих, - вистава розпочалась!..
Як би ж Ви знали, як воно – памятати все!.. У мене є такий гандж, - я не забуваю нічого! Усі свої спогади, від колиски і до дійсного менту, можу розкласти на шість почуттів, а іноді, й докласти до того емпіричний імператив. Памятати все водночас – не така вже й приємна річ, як може видатись про людське око!.. Багато мертвих, багато живих, багато привидів, багато свідомостей на ріжних етапах власного плину, без ліку запропонованих обставин (місця і часу, зокрема), багато імен, багато життів, і одне серце, один розум, душі – гаплик, натомість маю дух, самотній за природою своєю.
Невже й ти теж просто людина? Ти забуваєш? Ницість людської природи не проявляється так яскраво ні в чому иншому, як в безпамятстві! Отож, думки, наміри, чуття теж будуть забуті? Звісно ж, так. Що ж, очивидно, Вам так зручніше, або Ви взаправду неспроможні памятувати. Хіба ж Ви не знаєте, же суть буття проглядається лише через памятування?!!

;)

 
Марта на Марсі (книга третя)
11-10-2005
proza
 
49 діб паранірвани годиникаря (вцілілі фрагменти)
28-02-1997
proza
 
Тушіта (фрагмент)
16-05-2003
proza
 
коли дме західний вітер
1-07-2004
proza

Brak komentarzy. Nie chcesz zostawiać pierwszego komentarza?

Przed opublikowaniem radzę zapoznać się z zasadami!

{login}

Twój komentarz:

odśwież, jeżeli nie widzisz kodu