49 діб паранірвани годиникаря (вцілілі фрагменти)

- Якось Годиниковий Майстер, життя Якого було переповнене Нічим, створив величний механізм, і Сам став частиною його, але Собі Він залишив привілей добрішого і право сильнішого, - однією думкою Майстер міг створити і знищити будь-що...
"Агов, Майстре, я зрозумів усе ", - гукнув я, але відповіді не одержав,- знову підвів небесний зв'язок.
- Скажена пустеля проковтнула наші рештки і замовкла.Тихо конало місто, спотворене тіло якого, прикрашали гнояки ліхтарів.Ми несли в собі вітер і сіяли попіл.

- Я бачила сон...
- Ну і..?
- Гаразд вже, слухай. Сниться мені:.. По небу пливуть кораблі, а за його спиною замкнувся лабіринт...
- При чому тут лабіринт?
- Лабіринт якраз при чомусь, - це кораблі зайві.
- Тоді навіщо їх згадуєш?
- Так сниться ж! Слухай, не мороч мені голову. Слухай і не перебивай... за його спиною замкнувся лабіринт, він бачить мерехтіння, тінь, ... згадується про першопричину, - десь має бути інше, щось інше, що поставить нові рамки, нові кордони пізнання і дасть що-небудь, чого тут поки що нема, це щось таке, таке... Це варте того, щоб в ньому згоріти!
- Це все не так просто, це зовсім просто.

- Є ілюзія ночі і дня, є ілюзія часу і прстору, є ілюзія власного "Я", є розум - інстинкт самовбивці, і є почуття, незмінне і безкінечне, у нього немає обличчя, є лише суть...
- Давай відпливемо туди, де простір і час пожерли жахливі потвори, - вони такі ласкаві і чемні, коли не голодні... Звідкись взявся Свін, десь кричать "Зрада", бій, йде бій, дим, поранений, шепоче останні слова…а ось і я, - пускаю в легені собі черв'яка..!
- Лежачи голілиць долі, споглядати агонію смерті і ненароджену емонацію думки втиснуту в безкінечність; домагатися неба, заганяючи собі під нігті крихти хмар і сонячні промені.
- Загорнути спокій у саван і податися геть; - якщо не можеш втримати - тікай, чим далі, - тим надійніше.
-Реальна загроза логічного дискурсу в день апокаліпсису вабитиме живих на потіху мертвим.

- Ми скажемо їм правду!.. і ще одну правду, - сильну, надто сильну для мас, які не захочуть помічати нічого крім цієї правди; а ми будем говорити усю правду, - усю правду зневажатимуть, а нас- поважатимуть!... правда зробить їх вільними,- вони не будуть знати, що робити з цією свободою, - вони благатимуть диктатури, стоячи на колінах.
І тоді... ми подаруємо їм волю,.. і посміємося. Сміх - нова форма політичної активності, вигадана нами. Нам співатимуть "Аллілуя", тому що це входить у наші плани. Наша ідея приречена на перемогу - це ідея безідейності!
- І до чого можна додуматись, якщо не задумуватись над тим, про що думаєш?

-Я відчуваю пульсацію вашого світу, нав’язливо – нерішучу і згубну. Як вона стихне, я буду радий прохати вас на каву чи чай, а допоки- конайте собі у мирі.