просились те мене на на поетичний герць,
так розумію, - досить промовчати,
аби зібрати лаври й накивати гет.
але пощо мені здалися тоті лаври...
як вбити у собі поета
запитайте мене - я навчу -
роблю це в тім кавалку життя що
останній, відтак найцінніший...
грейдери гвалтують уночи в прочинене вікно моє середнє вухо.
цивілізаціє, бодай би ти себе скарала!
навже не гідно прикотячити глушник, як блискавиця щоб,
без грізних грому брязкотінь й глухого кашлю?..