як вбити у собі поета
запитайте мене - я навчу -
роблю це в тім кавалку життя що
останній, відтак найцінніший...

уже поснув,
проте крізь плетиво сновидне
ральности трем
трепотить байстручно,..

а я вже втішивсь був і мав надію
же покрутило покручем керманичів
отар що тануть в цифрі і при тім маліють,
аж де там, - тліють в умах...

грейдери гвалтують уночи в прочинене вікно моє середнє вухо.
цивілізаціє, бодай би ти себе скарала!
навже не гідно прикотячити глушник, як блискавиця щоб,
без грізних грому брязкотінь й глухого кашлю?..

усе, - візьму орало й до роботи, -
лишень би втримати хоч який сенс у ділі
в тім краї де усе у цвілі;
бо таки належить цвіль зібрати - ...