Кожна доба формує свої оригінальні виклики і потребує власного інструментарію для препарації і дослідження. Історія держав та історія народів — це методи минулих епох. Перша метода викристулізувалася від “Історії” Геродота до “Маґна Карти” і Макіявеллі, друга була актуалізована “весною народів”. Направду ж, кожна з них не є абсолютною і цілісною.Обидві методи сперечаються відносно базових визначень (родів, племен, етносів, націй, народів) котрі, на доважок, не завжди поширюють виокремлені ознаки на усіх своїх представників, і, звісно ж, не враховують самоідентифікації окремих людей (котрі, власне, і творять історію) а інколи — і самовизначення народів...