Історія відносин Русинів, і Лемків зокрема, з Українцями - це історія брутального насилля і зневаги, грабунків і вбивств, непідробленої заздрості і підробки історичних фактів. І усі ці закиди відносяться лише до однієї сторони. Здавалося б, час залишити минуле минулому, але - чи то псевдоімперські комплекси, чи то наскрізна світоглядна установка зумовлена домінантою ідеологічною, підживлюють конфлікт, роздмухуючи ватру чвар надалі...

  Дещо відбувається на польсько-українському прикордонні протягом останнього року. Йдеться не лише про кореговану-відкореговану лінію Керзона — фізичний кордон між двома державами, котрий свого часу перетяв по живому Галичину. Йдеться про сепсис прикордонних станів свідомості, що відштовхує врізнобіч ментальні матиці поспільств...

  Чи пов'язуєте ви майбуття своє і дітей своїх з Україною? І якщо так, — чи вбачаєте ви сталі перспективи розвою? А чи усвідомлюєте відрив України від модерного світу?...

  Я бачив руїну чортківської автобусної, — хоча жодних руїн, зрозуміло, там не було, — лише алогічний закрут дороги з горба і бічна вуличка на селище Заводське, — смт яке повстало "за Совітів”, одне з трьох таких в, натицьканій давніми містечками і занепалими містами, Галичині. Я пам'ятаю присмак пилу і сморід в якім була намішано стільки всього, що, розклавши аромат на складові, можна було б списати якщо не половину, — то, принаймі, третину Британіки...

  Я, напевно, завинив перед вами, — перед тим колективним "Вами" котре не дотичне моїх кіл. Напевно що завинив, — бо не згадував вас у молитвах своїх. Направду, — я навіть не певен як Вас номінувати; та й — чи варто? Звісно, можливо, провівши певну дефрагментацію, виокремити умовні безумовні рефлекторні групи серед того загалу, котре "Ми" номінуєм в цьому тексті "Ви". Та, насамперед, мушу зізнатись, — я не відчуваю зневаги чи відрази до Вас, — лише жаль. Жаль відсторонений, з легким присмаком байдужости і константою чергового втраченого покоління...