a w dykych prerijach bizony, part-jeden

О, Манітоба!
Твої чудові засніжені рівнини
за небокраєм зростаються із небом,

твої озера - поглинають навесні твої рівнини,
води рік - торують нові шляхи,
а шляхи, по повені, снять ніби вони гори,

й брунькуються, аби,
допоки літня спека,
надати сенсу службам комунальним,

твоє ж коротке літо -
не блефує, -
одразу повертає до зими.

О, Манітобо, благословенний краю,
до тебе лину я з далечені европ,
усі надії в майбутті в тобі плекаю! ;)