кварта крови

оддай хоча би кварту крови,
дай їй пролитися на брук,-
йому ж бо так іде червоний,
тебе ж, однак, не вабить суть.

проте, ти надто аж цінуєш
своє безпамятне єство,
та, час од часу, забануєш
за тим, що трапитись могло б.

мізерних мрій не осягнути,
для кого фарба й кров одне,
кому кортить так зазирнути,
куди б ти думав,- в те що є.

назнач собі високу ціну,
й комусь віддайся задарма,
дай врешті волю всьому світу,-
хай він помира як зна.

а ти малюй його потуги,-
він бо конає не дарма,
а щоб прикрасити наругу,
щоб ти розгледів файно крах.

ти самовпененно гадаєш,
що знаєш досить, а проте,
усіх страждань ти ще не знаєш,
але світ виправить і це.

тож хай тебе обгорне спокій,
допоки він у тебе є;
пізніше - в саван тя обгорнем
і розмалюємо тебе.

із тих світів тобі не стане
снаги перечити тому;-
так кожен, хто жалує фарби
отримає по полотну.