злий московин бабайко

добрий шмат неба вперся в моє вікно,
за ним людці марнують своє життя;
я намагався між них віднайти тебе,-
дарма - тебе серед них нема.
на кожнім кроці мене здоганяє тінь,
за рогом чатує злий московин бабайко;
раптом бачу тебе і ледве вгамовую хіть,-
хай сконає цей світ,- він бо тебе не вартий.
"що ти робиш в цім тілі і в цьому житті?
ще минулої кальпи ти була веселковим світанком!
памятаєш мене? моя суть тоді була ніч.
і я щоразу вмирав з бажанням тебе обійняти.
...наразі ж я смертний,і як бачу- ти теж,
тож чи не варто нам з цього скористатись?,-
й, попри усю небезпеку буденних суєт,
до смерті і до безтями кохатись..."
цілком ймовірно усе було би як слід,
проте ми були надто близько од рогу;
й злий московин бабайко убив нас тоді ж,-
хай же живі помстяться на ньому!..