короїди

В церкві навпроти міняли покрівлю,
під дахом якої святі спочивали,
закуті в потечені шерстнями зруби,
розгубивши хто тулуб, хто руку, хто ногу,
забуті спочилими в Бозі творцями,
прихожанами, вірними і свят-отцями.
Лиш жуки-короїди їх памятали,
їх плоть смакували і шанували,
по сім лише шерстням відкрита дорога
до прийдешнього царства Єдиниго Бога,
котрому (по службі) молебни справляли
свят-отці, що святих під покрівлю поклали.
Кедь би знаттє отим давнім митцям,
кедь би благість апостолів храму,
короїди напевне влаштували б алярм,
жуків-короїдів би просто не стало.
Тим часом у церкві міняють покрівлю
рештки святих зібрали й прибрали
нагамуз із жуками та иншим крамом
місця котрому у храмі нестало.