ирій

світ переповнений людьми
голодна проковтнула курка
запіяв півень "ии-ии-ии",-
я перервався щоб забутись.

забутий храм підвалин мозку;
нашестя сірої безодні,
відсутність зустрічного руху,
наявність грубої сваволі.

рука навмання шукає опори,
очі тікають од потуг непокори,
коліно гвалтує землю,-
холодно, затхло, темно...

лем гонор внуків дажбожих,
живить память про ирій,-
теслі вже майструють трумбла,
співці ж складають пісні жалоби;

хтосі рук не покладають
вишивають нові хоругви
під якими повстануть лави
сповнених сили завзаття...

осердя шаблі, вага пістоля,-
неминучість останнього бою...
усіх натхнених війною
прощаю по той бік болю...