Тернопіль архітектурний (…будували, будували, будували і…)

  Чи доводилось Вам бачити світлини старого міста, порівнювати їх з тим, що споглядаєте щодня? Ваше бачення генерального плану забудови Тернополя не страждає при цьому порівняльному аналізі? Чи хотілося б Вам бачити своє місто саме таким, яким воно є сьогодні? Яким постає у Вашій уяві Тернопіль років за десять?.. Пропонуємо Вашій увазі архітектурні конструкції нашого міста минулого, теперішнього і майбутнього.

  Давній Тернопіль і його пам’ятки
  Територія нашого міста була заселена вже в Х тис. до н.е. Та якщо говорити про “поліс” (місто в його сучасному розумінні), то історію слід розпочати з давньоруського укріплення Сопільче, яке було зруйноване під час зимового походу Бату до Карпат (1240 – 1241 рр.). Через деякий час воно відродилось, а з 1349-того, як і вся Західна Україна, потрапило під владу Речі Посполитої.
  1540 р. Сигізмунд І видав Яну Тарновському грамоту на володіння територією сучасного обласного центру і його околиць з умовою спорудження замку в урочищі Сопільче (чи Топільче), який мав охороняти південно-східні кордони королівства від набігів татар. Спорудження замку тривало близько 8 років. Від міста він був відділений глибоким сухим ровом і обнесений земляним валом. По краях височіли муровані вежі з бійницями. Потрапити до замку можна було через підйомний міст і кам‘яну браму. Лише на початку ХІХ ст. граф Ф. Коритовський переробив замок під палац, для чого були знесені укріплення, вежі і брами, а будівля – оточена звичайним муром. У 1843 р. останній власник Тернополя Є. – М. Туркул передав замок місту, і його використовували під казарми. Спалений 1917 р. під час І Світової, замок довго перебував у руїнах. 1951 р. його було відреставровано. Сьогодні замок міститься в західній частині міста, над озером. Центральний триповерховий корпус з’єднує два бокових крила, нижчих на поверх. Східний фасад, повернутий до міста, також на поверх нижчий від західного. Фортеця споруджена з великих блоків тесаного черепашнику. Товщина стін біля цоколя від 2 до 4,5 м.
  У 1548 р., через 8 років після закладення замку, Тернопіль отримав Магдебурзьке право, згідно з яким місту надавалися деякі привілеї. Мешканців заохочували до зведення власних садиб. Розмір будинків не повинен був перевищувати 10, 5 на 23, 5 м. До кожної будівлі прилягав більший або менший земельний наділ. Будинок і город складали неподільну власність і не могли бути проданими окремо.
  У 1550 р. Тернополю було надано привілей, за яким купці, що їхали з Галича, Коломиї і Коропця до Крем’янця та інших волинських міст, повинні були проїздити через Тернопіль і платити мито, яке призначалося на розвиток міста, передовсім на зміцнення його обороноздатності. З 1566 р. дозволено створювати в місті власні склади для зберігання товарів і прикарпатської солі. Тернопіль став значним торговим центром.
  Найбільше ж постраждало місто після навали 1618 р., коли пожежа знищила всі дерев‘яні будинки.
  Церкву Різдва зводили від 15 червня 1602 р. до 4 серпня 1608 р. під наглядом муляра Леонтія. Спочатку споруда була невелика за розмірами і одноярусна. Згодом був добудований другий ярус та дві півкруглі вежі. На початку ХХ ст. з південного боку добудовано службові приміщення. пошкоджені під час Другої світової війни. Церкву було відновлено в 1956 р. В результаті реставрації змінилася форма купола. Церква прямокутна, трьох-апсидна, з високо розташованими вікнами-бійницями, товщиною стін до 2 м., що дозволяє віднести її до храмів оборонного типу.
  На поч. 16 ст. (за іншими даними, у 15 ст.) на підвалинах древнього храму, історія якого сягає часів Данила Галицького, була зведена Воздвиженська церква або церква Чесного хреста. Споруда складається з церкви і масивної дзвіниці, прибудованої з заходу 1627 р. Її стіни складені з природного каменю-пісковику. Церква, яку ще називають “ церква над ставом”, мала оборонне значення. 1831 р. під час великої пожежі згоріла її покрівля. Над входом на кам‘яній плиті слов‘янською в‘яззю висічено напис, що підтверджує дату закінчення будівництва дзвіниці - 28 липня 1627 р. Під час обох воєн церква була пошкоджена. Відреставрована в 1959 р.
  У ХVІ столітті Тернопіль займав невелику територію. Місто охороняли Шевська, Кушнірська вежі та Кам‘янецька брама. Разом із замком, синагогою, церквою Різдва та Воздвиженським храмом вони входили у фортифікаційну систему давнього Тернополя.
  Місто з трьох боків оточувало озеро та болота, а зі сходу воно було укріплене широким сухим ровом з валами, частоколом і двома вежами в кутках. Поза центральною частиною простяглися передмістя: Заруддя - на півночі, Збаразьке - на північному сході, Смиковецьке - на сході та Микулинецьке - на півдні.
  Усього 1672 року за інвентарним описом місто мало 420 будинків, щоправда з них тільки 12 були кам’яними. Працювало 4 млини, пивоварні й солодовні. У місті було 14 вулиць, і всі вони сходилось до ринку. Та після турецького нашестя 1672 р. замок був зруйнований: житлові приміщення спалені, обидві вежі підірвані, розібрано кам’яні мури замку, спалено костел, зруйновано водяні млини, греблю, спущено воду зі ставка... Тому з опису міста 1690 року видно, що тут було лише 40 будинків, будівлі замку стояли без дахів, підвісний міст не мав ланцюгів, там де були вежі, лишилися купи цегли, земляний вал у багатьох місцях був зруйнований.

  За “бабці Австрії”
  1772 року Тернопіль попав під владу Австрії, і вже 1779-того було завершено будівництво Домініканського костелу (архітектор Ян де Вітте), яке тривало протягом 30 років. Це споруда в стилі пізнього бароко, вона виділяється чіткістю композиції об‘ємів і гармонійними пропорціями. Головний фасад прикрашено двома квадратними, триступінчастими вежами з видовженими завершеннями. Пілястри іонічного ордера оживляють пластику стін, поділених карнизом на два яруси. Масивний овальний купол з люкарнами, який завершується ліхтарем, підсилює враження монументальності всієї споруди. До костелу примикають монастирські приміщення, які утворюють єдиний архітектурний комплекс. Невеликий вхід збоку до костелу цікавий динамічною барочною пластикою.
  У 1809-тому було споруджено двоповерхову будівлю магістрату.
  Велика пожежа 1832-гого знищила більшу частину міста, згоріли майже усі дерев’яні будинки. Проте, вже в 1870-тому прокладено залізницю і побудовано залізничний вокзал.

  Двадцяте століття
  На початок двадцятого століття було збудовано електростанцію, діяло 12 ремісничих майстерень, 4 млини, 3 броварні, 4 крупорушки, 6 олійниць, спиртовий завод та фабрика сиру.
  У липні 1919-того Польща окупувала ЗУНР, у тому числі і Тернопіль. На часі польської окупації в місті діяли невелика електростанція, столярна майстерня, броварня, тютюнова фабрика, різниця, дві цегельні, механічний цех; завершилось будівництво цукроварні “Поділля”. У місті було майже 4 тисячі житлових будинків.
  У 1939 Тернопіль став обласним центром УРСР, невдовзі почалась Друга світова і німецька окупація (з 2 липня 1941 – по 15 квітня 1944). Після “звільнення” стараннями Червоної Армії все місто було в руїнах. У 1951 році почалося спорудження міського ставу площею 300 га і насадження парку поблизу нього. У 1958-мому став до ладу завод “Електроарматура”. Місто почало забудовуватися багатоповерховими житловими будинками. У 1977-мому побудовано найбільший у місті (і регіоні) Палац Культури “Березіль”. У червні 1986-того відкрито перше в Україні “Співоче Поле” (сцена на 1200 артистів, в амфітеатрі і на майданчиках – 10000 глядачів).

  Сьогодення
  З 1991 року ми живемо в новій державі, ім’я якій Україна. За цей час (13 років) в Тернополі збудовано велику кількість барів, аптек та церков, і, звичайно ж, торгових центрів. Бари залишають бажати кращого (як і їх відвідувачі), аптеки користуються шаленим успіхом (а надто у “просунутої” молоді), а щоб ознайомитися з усіма наявними церквами і сектантськими організаціями, достатньо обійти новозбудовані храми Тернополя.
  Як розповів головний художник міста Олександр Гога, на сьогодні існує лише один, затверджений в Києві ще за Радянського Союзу і розрахований на 15 років, генеральний план забудови міста. Коштів на розробку нового генерального плану забудови нема. Натомість розробляються правила забудови, які ще мають бути затверджені міською радою. А в Львові готують план транспортно-пішохідних зв’язків, потреба в якому є нагальною, оскільки кількість авто в Тернополі постійно збільшується, а проїзні частини завузькі і розширювати їх нема куди. Деякі будинки здалось би знести, але вони приватизовані. При будівництві сьогодні використовується карта забудови міста, яку розробила Львівська “Укрзахідпроектреставрація”. На цій мапі також позначені пам’ятки архітектури. У Тернополі, після другої світової, збереглося лише чотири пам’ятки республіканського значення: Замок, Надставна церква, Церква Різдва Хрестового і Катедра. Поза тим, на території міста є ще 202 пам’ятки місцевого значення, котрі мають охоронні номера і внесені в Державний реєстр нерухомих пам’яток України.

  Тернопіль майбутнього
  Найболючішим, за словами Олександра Гоги, є питання землі. У міській власності залишилася територія шостого(навпроти аеропорту) та тринадцятого(між вулицями Тарнавського та Текстильною) мікрорайонів, а також полоса, де зараз демонтується лінія ЛЕП (по проспекту Злуки). Саме за рахунок цих територій розбудовуватиметься Тернопіль в найближчий час. Можливо, місто вийде за свої межі, якщо прилеглі землі, які перебувають у власності району, будуть викуплені і забудовані приватниками, які до цього вже сьогодні виявляють інтерес.
  А тим часом Тернопіль таки розбудовується. Найближчим часом (2004-2006 рр.) буде здано в експлуатацію рекордну кількість житлових будинків. Крім того, на вулиці Січинського планується звести торгівельно-розважальний комплекс в псевдо-модерному стилі. А поблизу майдану Мистецтв будують – добудовують найрозрекламованіший довгобуд міста – обласну бібліотеку. Існують проекти щодо розбудови гідропарку та інших місць відпочинку. І мало не щороку будується або (що не вельми тішить) перебудовується для відповідних потреб (як то стало приміром з кінотеатром “Україна”) чергова гуртовня.

  Тернопіль майбутнього в розрізі
  Власне, будівництво тих чи інших споруд мало б підкреслювати переважаючий соціальний статус населення. Відтак, аналізуючи тенденції сучасного містобудування, легко спрогнозувати, якими будуть середньостатистичні тернополяни в найближчому майбутньому. Це мали б бути люди найрізноманітніших конфесій, хронічно хворі (як варіант, наркозалежні), що заробляють на своє існування торгівлею (перепродаючи товари, що були в ужитку), звиклі до вихлопних газів і смогу та позбавлені елементарних культурних потреб.
  А хотілося б… Дуже хотілося б (принаймі автору статті і деяким “недалеким” людям), аби м. Тернопіль зберіг і примножив свою ауру дуже затишного, культурно-просвітницького галицького центру. Якщо ж дивитись в перспективу, незле було б розвинути туристичну галузь та культуру. А вже тепер - заборонити рух автотранспорту в центральній частині міста, прокласти трамвайні рейки, відреставрувати усі наявні пам’ятки і дороги. А тоді можна й розбудовуватись, беручи до уваги традиційне для міста і регіону галицьке бароко, та узгоджуючи усі проекти з громадою міста і генеральним планом. Ви вже вибачте автору за останні абзаци, бо надто вже хотілося б… жити в правдиво файному місті.