По Збруч

Особовий склад частин Українського Фронту Червоної Армії що в вересні 1939-го року під командуванням Семена Тимошенко окупувала території Східної Галичини, було сформовано переважно солдатами Київського, Харківського та Одеського особливих військових округів. 

Солдати цієї армії та репресивні органи цього окупаційного режиму (зокрема, НКВС) та наступні військові дії за участі СРСР та Четвертого Рейху, а також Голокост на цих кулись мультиетнічних територіях, лише протягом 1939-1945 років – від часу перших етапів анексії та в період 2-ї Світової Війни, – тобто лише за 5,5 років, спричинилися до вбивств та депортацій близько 1,8 міліонів мешканців Східної Галичини. Населення скоротилися з 5,8 до 4 міліонів. Було вбито або переселено приблизно кожного третього. 

І першими в списку виконавців цієї масакри, хто здійснював перші сотні тисяч вбивств та депортацій, були переважно вихідці з Української РСР (взірця 1939-го року). В Галичині їх називають "другими москалями", котрі гірші за "перших", бо "перші" (з часу часткової короткотривалої окупації в Першій Світовій Війні) – прийшли і пішли, а "другі" – прийшли і залишились. 

Чи варто лякати Галичан "третіми" москалями допоки "другі" не пішли? Нині нащадків тих кого було примусово анектовано до Радянського Союзу, правонаступники анектора зобовязують до участі в війні. Наголошу ще раз, – нащадків окупованого народу змушують до участі в війні між співокупантами. В війні між бувшими союзниками, котрі були споріднені протягом століть, і котрі перед тим разом анектували Галичину. 

Коли ви чуєте чергові новини про вторгнення Росії до України, будь ласка, памятайте, що перед цим, Україна та Росія, разом, і то переважно руками вихідців з України, окупували Східну Галичину. Памятайте, що дотепер ані Росія, ані Україна не визнали свого злочину. Памятайте, що дотепер в Україні не визнаються право Галичан на самовизначення, Галицька національність, Галицька мова. Дотепер, в Україні в школах, ВУЗах, та в медіа навчають радянської версії історії про ці події, як, зрештою, і іншої пропаганди. Коли ви чуєте про війну в Україні, памятайте це війна між двома співучасниками етноциду який триває дотепер. 

Так, Україна в останній війні є жертвою. Так само як Галичина є жертвою Росії і України. 

Так, багато Галичан навчали з дитинства, а навіть переконали в тому, що вони Українці і повинні вмерти за Україну. І вони – теж жертви. 

Так, першопричиною цих жертв були ті дальші москолі (росіяни), але чи для Галичан є ріжниця між ними, якщо вони усі говорять іншою але однієї мовою (російською), культивують інші традиції, в тім релігійні (православіє), і роблять те саме - нищать Галичан.

Звісно, не всі вихідці з-за Збруча (тисячолітнього вододілу між Галичиною та азіями) є москалями, і маркувати усіх збірною відповідальністю – це не в галицькій, а в східнішій традиції. Але, усі москалі в чомусь однакові, – що "перші", що "другі", що "треті". Як би вони ся не називали, – московити, росіяни, рассєяні, малароси, украінци, укри... – однаково, – москалі. 

Тож хай си москаляться в своїх азіях без участи Галичан. По Збруч! ... і аж до Вест-Косту на ВанАйлі.