прабабця Текля

blog

  за часів серисери людям видавали прапори срср і урср. прапори були атласні, добротні. їх належало вивішувати при нагоді октябрской, уродини головного виродка і, з чорною стрічкою, коли здихав черговий секретар. прабабця моя, Текля, котра все життє прожила під чужим прізвищем, відбирала в голови пару нових хоругов за кожної нагоди. для чого? бо вони ідеально надавались на підстилку під мішки з муком, цукром, крупами - практично не пропускаючи вологи і не піддавались гниттю. прабабця була ще та, - з гонором, і практичною в побуті, чого і вам бажаю

_ _ _

  на стриху в прабабці Теклі лежала велика стара валіза вщент вталована коробами з-під сірників. короби, в більшості деревяні і фарбовані чи то в синій, чи помаранчевий, чи в жовту фарбу. етикетки були з написами німецькою та польською мовою, за формою і наповненням - подібні до поштових марок. нашарування сірки на тих коробах було товстіше ніж картон совітських тогочасних коробів. в ті старі пачки прабабця засипала щойнокуплені сірники, - “аби м набралися моці" і підсохли на стріху. шкода, нема такого короба в котрий можна було б пересипати правонаступницю урср, та й стрих належний, в наш час, - не віднайдеш. а ще тота валіза з сірниками пахла соломою, теплом і міццю. правильний був аромат, правдивий. тепер-ка рідко що так пахне, а в певних географічних широтах - і поготів

_ _ _

  якось прабабця Текля пересварилася з бабою Ганкою. здавалося б, - ну побили горщики, чи перший раз, було б шо брати до голови. але, того разу, вийшло інакше. баба Ганка була настільки вкурвлена, що зателефонувала в відділок районний, звідтіля ж - зателефонували голові. голова, в свою чергу, - до прабабці Теклі, та й каже: "Теклю, я не знаю, що там в тебе під третьом дошком від дверей в сараї лежит, але за півгодини будут хлопаки з собаков, - то ти ся прибери". міліціянти прибули коли було обіцяно (не те що вукраїнські менти). за якийсь час пес допровадив їх до криниці, витєгли звідтіля кріс і машингвер, загорнуті в церату, змащені, доглянуті, - вода не встигла просякнути пакунок. та й питают Теклю, - заідкіля то в неї. а прабабця говорит: "а я звідкіля то маю знати? чи я ту криницю копала?". а очиська в неї, памятаю, були великі, погляд переконливий і дещицю наївний. тож списали тоту знахідку на випадкову, а бабця Текля і баба Ганка замирились за кілька тижнів. опісля, бувало, гаркались ще не раз, але в баби Ганки домів телефону не було, а сусіди - більше їй такої нагоди не надавали. цінуйте сусідів своїх, - і воздастся вам ще за животя!

 
кминова зупка
11-08-2015
polecam / jedzenie
 
по той бік річки, де
6-08-2018
blog

Brak komentarzy. Nie chcesz zostawiać pierwszego komentarza?

Przed opublikowaniem radzę zapoznać się z zasadami!

{login}

Twój komentarz:

odśwież, jeżeli nie widzisz kodu