Війна триває, точиться життя,.. - в Тернополі не вибухнула бомба

  В центрі Тернополя, на вулиці Шептицького, під час земляних робіт на місці знаменитого довгобуду, що давно вже став однією з візитівок міста і символом "незалежності України", зрання 16-того квітня виявили 100-кілограмову фугасну бомбу ФАБ-100. Звідки ж взялася непрохана гостя?

  Перше бомбардування Тарнополя відбулося 3 вересня 1939-го року — це був наліт німецьких бомбардувальників на залізничний двірець, в результаті бомбардування було зруйновано кілька будинків поблизу. Друге бомбардування мало місце 15 вересня — це був обстріл поїзду між селом Біла і тим же залізничним двірцем у Тарнополі. Польська авіація бойових вильотів не проводила.

  В 1941-му німецько-совітський фронт до Збруча просувався дуже швидко, - війна розпочалася 22-го, в місті про це дізналися лише 24-го, а вже 28-го червня передові німецькі загони підійшли до Тарнополя. У ніч на 30 червня штаб Південно-Західного фронту, котрий базувався тут, переїхав до Проскурова (Хмельницького). Останні ж частини більшовиків залишили Тарнопіль 1 липня. Ані бомбардувань, ані будь-яких інших значних руйнувань чи пожеж у місті не було.

  Натомість, в 1944-тому все склалося не так...

  Весна того року була пізньою, холодною і сльотливою, - дрібний дощ, мряка і туман накривали місто сірою млою. Недостатня видимість не дозволяла ввести у бій авіацію жодній з сторін, здавалося б... Проте, після того як німецький гарнізон потрапив в кільце, авіацію таки застосовували, - саме повітряним шляхом отримували продовольство та боєприпаси оточені німці: їх скидали на парашутах з літаків, але, через погану видимість, значна частина вантажу потрапляла до цивільних та червоноармійців.

  2 квітня 1944-того в Тарнополі розпочалися вуличні бої. Німці утримували старе місто від вулиці Міцкєвіча (бульвар Шевченка) до Загребелля. З початком вуличних боїв радянська артилерія стріляла просто по будинках, а літаки ПО-2 ("кукурудзяники") з висоти 500 метрів скидали сотні бомб на центр міста... Від масштабних втрат цивільні врятувалися лише завдяки примусовій евакуації, яка була здійснена зазделегідь - 8 березня за наказом коменданта. Це врятувало життя тисяч міщан, абсолютна більшість яких вже ніколи не повернулися в рідне місто. Але не врятувало місто.

  ...15 квітня 1944-того совітські війська зайняли територію міста Тарнопіль, але міста вже не було — залишилось лише кілька покалічених кам'яниць і Парафіяльний костел...

  І.І. Якубовський, начальник совітського гарнізону міста, в своїх мемуарах писав: "Навколо руїни і згарища. Вулиці були всіяні трупами, розбитими танками, гарматами, автомашинами. Де-не-де стирчали вцілілі кістяки будинків із мертвими очицями вікон. Міста не стало. На його місці громадилися купи руїн, що диміли...".

  ...Тоді ж, далекого квітня 1944-того року, на часі облоги совітами Тарнополя, орієнтиром для бомбардувань радянським пілотам слугувала висока вежа Парафіяльного костьолу (в 1954-му костел був зруйнований, адже в жодний спосіб культова споруда не могла вписатися в план побудови рядянського міста). Тепер, на місці колись одного з найкрасивіших костелів усієї Речі Посполитої - типовий прямокутник центрального універмагу.

  Саме тут, за кількасот метрів від бувшого костелу, 16-того квітня 2013-го року була віднайдена фугасова авіа-бомба ФАБ-100. Одна з тих, що 69 літ як стерла з мапи славне Галицьке місто Тарнопіль, на місці якого комсомольці й інші, переконливо мотивовані Комуністичною партією, люди вибудували взірцевий рядянський обласний центр Тернопіль. Щоб бува не виникало яких двозначностей місто було перейменоване, для цього навіть було витворене міт про якесь там “тернове поле” (про Тарнавських же, звісно, і мови бути не могло)...

  69-літня вбивця не здетонувала. Це щасливий трафунок. В першу чергу це трапилось через низьку висоту бомбометання (500 метрів замість технічних 2000), в другу чергу — через щасливий недогляд відбудовників на початку 50-х, третя черга трапилась сьогодні — помітили, слава Богу! Чому обидва детонатори, вбудованих в корпус бомби, не спрацювали? Можливо, це наслідок саботажу в рядянському тилу, або типової якості совітської збірки? Або просто призначено їй було вибухнути в Тарнополі, а Тарнополя то - нема...

  А що було б якби усі ці ймовірності не відбулись? Була би воронка діаметром 4,8 м, глибиною 1,7 м і об'ємом 10 м³. Осколки при вибуху не залишили б жодної живої істоти в радіусі 50 м. Вибухова сила розметала б шматки металу з такою силою, що останні прошили б, як ніж масло, чотирьохсантиметрову броню на відстані 3 метрів чи трьохсантиметрову на відстані 10 метрів від місця вибуху. Минулося.

  Але найстрашніше — триває, — це місто, моє рідне місто — насправді лише привид, примара, радянське опудало на кістяку напівзотлілої України. І ми в нім. Народженні тут повинні бути апологетами готичної культури, — інакше ніяк, — це самозихна реакція здорового організму.
  Подякуймо ж ще раз за наше щасливе дитинство, або... — можливо, час щось змінити?