смішний бородань
зухвало вистукував такт
ніким не знаної пісні,
тереблячи луску
з крихітних зерен
що не долетіли у ирій,
тепер їм належить упасти
у зволожений грунт
і прагнути сонця,
допоки ж небесне світило
конає-стікає-палає,
не віднаходячи сенсу,
в тім часі смішний чоловік
голиться і помирає,
не посіявши зерен,
така от сонцю заплата
того хто поринув у ирій
по собі залишивши неспокій
Przed opublikowaniem radzę zapoznać się z zasadami!