Ми у своїй Богом даній країні будуємо нову країну!

  Короткозорість моя та решти посполитих до часу недозволяла усвідомити актуальну реальність. Пробудження, чи то досягнення Благодаті Божої, чи набуття стану «бодхі», чи то руйнування первинних архетипів (світлої памяті Карла Густафа Юнга) не відбулося би, якби - не Їх Величність Випадок.
  Учора, зрання, вийшовши на балкон з єдиною аполітичною метою – провести орієнтування в зовнішньому просторі на предмет визначення температури та вологості повітря і сили вітру – я, мимоволі, досягнув Вищих Сфер! В той мент ня пережив катарсис, рівний якому, як то мені грішному видається, не переживав жодний смертний з часів Еммануіла Сведенборга!

  Навпроти та обабіч мене промовиста пара білбордів доводила до відому усьому світу, випадковим перехожим та мені особисто неспростовно очевидну і очевидно неспростовну тезу: «Ми у своїй Богом даній країні» «будуємо нову країну!».

  В якусь мить потік моєї свідомості, перебрав множинність потрактувань, перечіпаючись об доктрину Єдності усіх дуалізмів Наропи, морфологічну особливість японської мови в відсутності значення заперечення та новітні методи масових продаж, що доносять до потенційного споживача заледве відчуття наявності бажаної речі. І перебір той виявився перебором.

  Так! Мій любий Віктор Федорович Тягнивбік, вибачте мені, туману осімнадцятому, короткозорість мою! Та якби ж я знав! Якби міг куций розум мій сягнути висоти помислів Ваших, - чи пручався би я, чи виводив би на майдани инших, чи голосував би проти усіх на остатнім (і останнім) плебісциді?!

  Але, раптом днесь, оце зараз, споглядаючи двійко реламних щитів, прийшло до мене розуміння всього! Оцей чоловік взяв на себе не лише хрест свій, але й кожного з нас, щоб кожен міг радісно величати Господа словами Давида: «Блажений чоловік, який не пішов на раду безбожних і не став на дорогу грішних і не сів на крісло поганих, але його воля в господньому законі, і він в його законі повчатиметься вдень і вночі. І він буде наче дерево посаджене при джерелах вод, який дасть свій овоч у свій час і його листя не одпаде. І в усьому, що лиш зробить, буде успішним. Не так безбожний, не так, але він як порох, який вітер зриває з лиця землі. Через це безбожні не встануть на суді, ані грішники на раді праведників. Бо Господь знає дорогу праведних, і дорога безбожних згине…»

  І відкрилося моєму зору теке, бо був я у Дусі сего дня і чув дужий голос, неначе сурми, котрий промовляв: «Те, що бачиш, запиши, і пошли людям, що в Азії: в Сталіно та Єнакієво, Запоріжжі та Херсонесі, тим що сидять від Дніпра по Донець, і в Криму замешканим теж, і тим що від Дніпра по Збруч!»
  І побачив я нове небо і нову землю; бо перше небо і перша земля минулися, і України уже немає.
  І я, Даян, побачив святе місто єна-Кийов, нове, приготовлене, як наречена, оздоблена для чоловіка свого.
  І побачив я того Чоловіка і впізнав його! І ось, нове небо і нова земля од Збруча до Донця і Цар новий, старий Цар.
  Благодать Пахана вашого Чивокуня Олега Ярославовича з усіма вами. Амінь