оддай хоча би кварту крови,
дай їй пролитися на брук,-
йому ж бо так іде червоний,
тебе ж, однак, не вабить суть...
не питай мене "чому?",
геть нічого не питай;-
нам оголошено війну
за тихий наш буденний рай;..
моїй толерантности надходить кінець
й немає снаги це опанувати -
природній супротив викликає оте,
що намагаються мені навязати...
...Безтілесна маса нашарувань продуктів ментального розпаду приспаної свідомости зтекла, витекла разом з утомою, жагою і неміччю, полишивши спокій!.. Якби я снив,- то певне прокинувся б, якби ж я біг.- то вже напевне зашпортався. Отакої!..