за часів серисери людям видавали прапори срср і урср. прапори були атласні, добротні. їх належало вивішувати при нагоді октябрской, уродини головного виродка і, з чорною стрічкою, коли здихав черговий секретар. прабабця моя, Текля, котра все життє прожила під чужим прізвищем, відбирала в голови пару нових хоругов за кожної нагоди. для чого? бо вони ідеально надавались на підстилку під мішки з муком, цукром, крупами - практично не пропускаючи вологи і не піддавались гниттю. прабабця була ще та, - з гонором, і практичною в побуті, чого і вам бажаю...

  Чи пов'язуєте ви майбуття своє і дітей своїх з Україною? І якщо так, — чи вбачаєте ви сталі перспективи розвою? А чи усвідомлюєте відрив України від модерного світу?...

  Я бачив руїну чортківської автобусної, — хоча жодних руїн, зрозуміло, там не було, — лише алогічний закрут дороги з горба і бічна вуличка на селище Заводське, — смт яке повстало "за Совітів”, одне з трьох таких в, натицьканій давніми містечками і занепалими містами, Галичині. Я пам'ятаю присмак пилу і сморід в якім була намішано стільки всього, що, розклавши аромат на складові, можна було б списати якщо не половину, — то, принаймі, третину Британіки...

  Кожна доба формує свої оригінальні виклики і потребує власного інструментарію для препарації і дослідження. Історія держав та історія народів — це методи минулих епох. Перша метода викристулізувалася від “Історії” Геродота до “Маґна Карти” і Макіявеллі, друга була актуалізована “весною народів”. Направду ж, кожна з них не є абсолютною і цілісною.Обидві методи сперечаються відносно базових визначень (родів, племен, етносів, націй, народів) котрі, на доважок, не завжди поширюють виокремлені ознаки на усіх своїх представників, і, звісно ж, не враховують самоідентифікації окремих людей (котрі, власне, і творять історію) а інколи — і самовизначення народів...